СІЗІФ. сценарій короткого метра.

ПУСТІ СХОДИ.

 

Головний Герой крокує сходами.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ (ГЗК)

(ракурси, деталі)

Скільки себе пам’ятаю, йду цими сходами. Один, два, три, чотири, п’ять, ліворуч.

Один, два, три, чотири, п’ять.

 

 

ПЛОЩАДКА МІЖ СХОДАМИ З ДВЕРИМА. ДАЛІ КОРИДОР. ДАЛІ НОВІ СХОДИ.

ГГ піднімається по сходах, виходить у двері. Проходить коридор, у якому дитина грається у клітинки, кидаючи камінчик. Перед наступними дверима ГГ зупиняється і оглядається на дитя. Відчиняє двері і стикається з перехожим. Просить вибачення і виходить на наступні сходи.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ (ГЗК)

(ракурси, деталі)

Можна, звісно, увійти у двері, які знаходяться на кожному поверсі. Але минувши короткий коридорчик, виходиш на такі ж сходи. Може менш засрані, з стінами іншого кольору або свіженьким ремонтом. Та суть від цього не змінюється. Простуєш собі уверх, спиш, їси і так вже багато років.

 

ЯКИЙСЬ ЗАТИШНИЙ КУТОК. ПЛОЩАДКА аля СПАЛЬНЯ. СХОДИ.

ГГ разом з невідомою дівчиною приязно спілкуються. У наступній сцені, просинаються поруч у спальнику. У наступній, йдуть разом сходами, і наче ненадовго прощаються і розходяться. Фінал частини — КП ГГ, комічна фізія, типу “Слава богу, шо здихався”.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ (ГЗК)

Іноді зустрічаються люди з якими можна поспілкуватись. Буває, навіть, що вам по дорозі, і якийсь час ви піднімаєтесь разом. З одним стоптуєш не один мільйон сходинок, а з іншими прощаєшся через декілька поверхів. Не з якихось поважних причин, а просто бісять, блядь.

 

СЕРЕДИНА СХОДІВ.

Закритий КП ГГ. Він дивиться прямо в камеру, ніби звертаючись до глядача, говорить текст. Потім ЗП, на якому ми бачимо невідомого хлопця, і по мізансцені розуміємо, що останнє сказане ГГ, лиш кінець думки, зверненої до Невідомого.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

(закритий КП)

…Ти певно думав, що в тебе рутинне життя? Викуси! Я король безглуздого існування.

 

НЕВІДОМИЙ

(ЗП, потім КП)

Та взагалі, знаєш, гуляє така байка, що як іти правильними сходами, не коїти ніякої нездравої фігні, бути нормальним, або дофіга хитрим, то якось можна вийти на простір.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

В сенсі?

 

НЕВІДОМИЙ

Ну, типу, де повз тебе плинуть хмаринки, світить сонечко, всі живуть в мирі та злагоді, множаться і радіють.

(пауза)

Це місце звуть — Свєтлає Будущіє.

 

Сидять якусь мить “на умнякє”, потім зриваються на сміх.

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Ти шо так гнать!)))

 

НЕВІДОМИЙ

Та дааааа.. Назва тупорила. Але ж чешемо, з перемінною швидкістю, до тої міфічної утопії. А шо робити?)

(через паузу)

А йдем до мене. Я тебе кавою пригощу.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Нічого собі! А ви, батєнька, мажор!

 

НЕВІДОМИЙ

Ато. В мене ще й крісла є. Живу, не скаржусь. Ходім.

 

КОРИДОР НЕВІДОМОГО. ТУТ ДВА КРІСЛА І ЯКІСЬ ПРОСТІ ПОБУТОВІ РЕЧІ

Герої заходять в двері. ГГ оглядає помешкання. Невідомий дістає з заначки каву. Детально показуємо як він лагодить кип’ятильник, гріє воду, обережно насипає і вкутує каву, даємо зрозуміти глядачу, що це дійсно цінна річ. Теж саме, коли ГГ вирішить поділитись цигаркою.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Ну да. Визнаю. Вразив. Звідки все це?

 

НЕВІДОМИЙ

Ой… Що тільки люди не пруть з собою по цих сходах.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Крісла?! Яким треба бути притрушеним, щоб перти по сходах крісла?

 

НЕВІДОМИЙ

Та баришня одна. Їй вони від бабки дістались. Казала “память”.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Так я й повірю, що якась мадам, сама ці два крісла аж  сюди дотарабанила.

 

 

НЕВІДОМИЙ

А що, я казав шо сама? Мужчинка з нею був. Худенький такий, але любив її палко. Вона йому казала: “неси”. Він і ніс. Спочатку одне переносив на поверх вгору, потім інше.

Як сюди дійшли, то я бідоласі допоміг. Підняли їх разом на декілька поверхів.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

А далі?

 

НЕВІДОМИЙ

А далі здох бідолаха.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Піздєц!!! А баришня!?

 

НЕВІДОМИЙ

А баришня сказала, що їбала вона ті крісла сама тянуть і пішла собі.

 

Пауза. ГГ сидить з широкими очима. Невідомий подає йому каву.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Нє, знаєш, ну я в шокє канєшна. Це ж треба буть такою курвою!

 

НЕВІДОМИЙ

Ну да.. Але крісла я лишив. Файні.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Та воно то файні, але ж жалко пацана.

(вдумчива пауза. Обоє тужливо видихають. ГГ ковтає каву)

Мммм.. я й вже не пам’ятаю коли я таке пив останній раз. Дякую друже.

 

НЕВІДОМИЙ

Прошу. Гарній людині не шкода.

 

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Добре. Як ти гостинний такий, то й мені є чим тебе здивувати.

 

ГГ порпається в речах, достає шкатулку з різним мілким крамом. З неї коробочку, з неї білий, тряпчаний згорток, в якому два недопалки. Один він бере, все інше загортає назад.

 

НЕВІДОМИЙ

(зачаровано)

Майже ціла..

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Беріг для особливого випадку.

 

НЕВІДОМИЙ

То що, Лакі Страйк?

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Ага.

 

НЕВІДОМИЙ

Невже пригостиш?

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

(посміхаючись і подаючи цигарку)

Прошу. Гарній людині не шкода.

 

Невідомий закурює і розмякає у кріслі.

 

НЕВІДОМИЙ

Знаєш. Якесь таке дежавю, ніби в іншому житті, кожен ранок так починав.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Може й так. Ніхто ж не пам’ятає звідки ми всі йдемо, і що там на нижніх поверхах було. А ти до речі чому зупинився?

 

 

 

 

 

НЕВІДОМИЙ

Бо великий зиск бути благочестивим і задоволеним. Бо ми не принесли в світ нічого. То нічого не можемо й винести. Бо корінь всього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри, і поклали на себе велике страждання.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Це ти де такого набрався?

 

НЕВІДОМИЙ

У якійсь книзі, з хрестиком на обкладинці, читав. Хочеш, і ти залишайся. Крісел двоє. Помістимось.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Та ні. Заскучаю я сидіти на одному поверсі все життя. Піду краще. За каву окрема дяка.

 

НЕВІДОМИЙ

І тобі за гостинець і розмову душевну. Бережи себе малий.

 

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

І ти теж. Бувай.

 

Вони тиснуть руки і ГГ йде. За ним художньо зачиняються двері.

 

 

 

Кінець

автор фото — пошук google