​Мальчик и волки / Хлопчик та вовки

RU:

Эта история берет свое начало на юге, юго-востоке от места где сейчас нахожусь я, и черт его знает в какой стороне от вас.

Жил был там мальчик, который мечтал стать пастухом. Но семья его занималась изготовлением мебели, потому шансы осуществить свою мечту были не особо велики. Но против себя не попрешь, .

К слову сказать пастух – профессия престижная, уважаемая и очень ответственная. Так как мясо — основа рациона, шерсть – сырье для одежды, а в совокупности все это экспорт, который обеспечивал валовый доход страны. Потеря стада привела бы к голоду, упадку легкой промышленности и кризису внешнего сектора экономики.

Так вот, не знаю что нашему мальчику стукнуло в голову, но он не с того не сего ляпнул на людях что чувствует приближение волков. Волков здесь отроду никто не видел и вообще это не их ареал обитания, но люди как то поднапряглись и воздухе начала витать тревога. Ясное дело, кто был без фобий, сказал что мальчик ебнутый, и пошли дальше, но ведь были и те кто повесели эту информацию себе на уши.

А мальчик своего не оставил. Покопался в литературе, по натягивал спорных фактов, не проверенных свидетельств и прочей удобной для дискуссии херни, походил на уроки ораторского мастерства, прочитал книжку Карнеги «Искусство убеждать» и снова завел на улицах разговор о волках.

Тут уже и некоторые смельчаки трухнули. Парнишка ведь талантливый выдался. Грамотно излагает, доходчиво, доказательства приводит. А тема ведь щепетильная, всех касается. И начали люди потихоньку панику раскачивать. Журналисты эту тему подхватили, сумасшедших расплодилось выше крыши, которые ходят и рассказывают что волчьи следы видели, люди нервничают, не знают за что хвататься. Психоз короче. В итоге пришли к мальчику и спрашивают «Чего ж делать то?».

Он им и говорит, чтоб мол сделали его пастухом, и когда волки придут он всех спасет потому что знает как и им расскажет.

Поставили люди его пастухом и понеслась. Идемте, – говорит – костры на горе палить. По костру за каждую овцу зажечь нужно. Увидят волки столько огня, и решат что «ну нафиг сюда идти, их овец есть». Потом говорит: Так! С 12 апреля по 8 мая мяса не есть! Потому что в это время волки особенно обидчивы и капризны, и решат что если мы мясо едим, чего им нельзя!

Ну и много он еще такого по на придумывал, а его адепты все по записывали и отдельной книгой издали. Для изучения этой книги отдельные учебные заведения открыли, откуда выпускались студенты и шли учить массы от волков защищаться.

Крепкая структура и итоге у нашего мальчика образовалась. И сколько уже лет прошло, и мальчика того уже нет давно, а люди все ходят и костры на горках жгут, да мяса весной не едят, потому что волков боятся.

Вот такая вод сказка о иррациональных фобиях и здравом смысле.

 

UA:

Ця історія бере свій початок на півдні, південному сході від місця де зараз знаходжуся я, і хуй його знає з якого боку від вас.

Жив був там хлопчик, який мріяв стати пастухом. Але сім’я його займалася виготовленням меблів, тому шанси здійснити свою мрію були не особливо великі. Але проти себе не попреш.

До слова сказати пастух — професія престижна, шанована і дуже відповідальна. Через те, що, м’ясо — основа раціону, шерсть — сировина для одягу, а в сукупності все це експорт, який забезпечував валовий дохід країни. Втрата стада привела б до голоду, занепаду легкої промисловості, та кризи зовнішнього сектора економіки.

Так ось, не знаю що нашому хлопчикові стукнуло в голову, але він, ні з того ні з сього, ляпнув на людях, що відчуває наближення вовків. Вовків тут зроду ніхто не бачив і взагалі це не їх ареал проживання, але люди якось під напружились і в повітрі повисла тривога. Ясна річ, хто був без фобій, сказав що хлопчик йобнутий, і пішли далі, але ж були й ті хто повісили цю інформацію собі на вуха.

А хлопчик свого не залишив. Покопався в літературі, понатягував спірних фактів, неперевірених свідчень та іншої зручної для дискусії хуйні, сходив на уроки ораторської майстерності, прочитав книжку Карнегі «Мистецтво переконувати» і знову завів на вулицях розмови про вовків.

Тут вже і деякі сміливці трухнули. Хлопчина ж талановитий видався. Грамотно викладає, дохідливо, докази приводить. А тема ж щєпєтільна, всіх стосується. І почали люди потихеньку паніку розгойдувати. Журналісти її підхопили, божевільних розплодилося хоч греблю гати, які ходять і розповідають, що вовчі сліди бачили, люди нервують, не знають за що хапатися. Психоз коротше. У підсумку прийшли до хлопчика і запитують «Чого ж робити?».

Він їм і каже, щоб мовляв зробили його пастухом, і коли вовки прийдуть він всіх врятує бо знає як і їм розповість.

Поставили люди його пастухом і понеслась. Ходімо, — каже — багаття на горі палити. Багаття за кожну вівцю запалити потрібно. Побачать вовки стільки вогню, і вирішать що «ну нафіг сюди йти, їх овець їсти». Потім каже: Так! З 12 квітня по 8 травня м’яса не вживати! Тому що в цей час вовки особливо вразливі і примхливі, та вирішать, що якщо ми м’ясо їмо, чого їм не можна!

Ну і багато він ще такого понавидумував, а його адепти все позаписували і окремою книгою видали. Для вивчення цієї книги окремі навчальні заклади відкрили, звідки випускалися студенти і йшли вчити маси від вовків захищатися.

Міцна структура і підсумку у нашого хлопчика утворилася. І скільки вже років минуло, і хлопчика того вже немає давно, а люди все ходять і багаття на пагорбах палять, та м’яса навесні не їдять, бо вовків бояться.

Ось така казка про ірраціональних фобії та здоровий глузд.

автор малюнку — пошук google